Телефон: (048) 750-51-01

(048) 793-73-37

Адрес: Україна 65007, Одеса, М'ясоєдовська, 32

Хірургічне відділення

IMG_2460

Завідувач відділення – Нетков Анатолій Дмитрович.

Лікар-хірург вищої категорії

 

Хірургічне відділення  надає лікувальну допомогу пацієнтам з різними хірургічними захворюваннями. Індивідуальний підхід, професіоналізм та    впевненість пацієнтів в отриманні висококваліфікованої спеціалізованої допомоги на високому рівні — головний принцип в роботі відділення. Відділення  надає допомогу як в екстреному так і плановому порядку цілодобово 24/7, 365 днів на рік. Допомога надається із застосуванням  сучасних методів та ендовідеохірургічних технологій при наступних захворюваннях:

  • Захворювання жовчного міхура (поліпи, жовчокам’яна хвороба  та її ускладнення – холедохолітіаз, гострий холецистит)
  • Грижі передньої черевної стінки (пахові, стегнові, вентральні, післяопераційні, ускладнені).
  • Грижі стравохідного отвору діафрагми.
  • Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.
  • Виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
  • Гострий апендицит
  • Гострий панкреатит.
  • Травмі грудної клітки
  • Доброякісні новоутворення органів грудної клітки
  • Рак легені
  • Рак стравоходу
  • Легеневі кровотечі
  • Тромбоз і тромбофлебіт магістральних судин
  • Атеросклероз сонних артерій
  • Травми кровоносних судин
  • Трофічні виразки нижніх кінцівок
  • Варикозна хвороба
  • Захворювання нирок
  • Сечокам’янна хвороба
  • Доброякісні та злоякісні новоутворення нирок
  • Доброякісні та злоякісні новоутворення шлунково-кишкового тракту.
  • Кишкова непрохідность.

Оперативні втручання та діагностика виконуються із застосуванням новітніх технологій та сучасного ендовідеохірургічного обладнання.

  • У направлення роботи відділення входять  виконання операцій із застосуванням ендовідеохірургічної техніки. Також виконуються традиційні хірургічні втручання. За рік у відділення  отримують лікувально діагностичну допомогу більше 2,5 тис. пацієнтів, виконується більше 1,2 тис операцій різного ступеня складності із застосуванням технологій та досягнень сучасної хірургії. Відділення має у своєму розпорядженні всі необхідні сучасні методи діагностики: лабораторні методи, УЗД, рентген-діагностика, компьютерна томографія, магнітно – резонансна томографія, ендоскопічні методи дослідженн

 Ендовідеохірургічна технологія дозволяє наступне:

  • знизити вираженість післяопераційного болю, так як є мінімально травматичним способом хірургічного лікування;
  • виключити можливість ускладнень, пов’язаних з наявністю розрізів  передньої черевної стінки при традиційній хірургічній операції (післяопераційні грижі, невралгії, гіперестезії, запалення, нагноєння, утворення келоїдних рубців та ін.)
  • в значному ступені знизити вирогідність утворення злук в черевній порожнині після операції і знизити ризик розвитку спайкової хвороби та її ускладнень ( хронічний біль в животі, кишкова непрохідність, диспепсія та ін.)
  • суттєво знизити тривалість перебування пацієнта в стаціонарі, час непрацездатності та післяопераційної реабілітації
  • досягнути максимально можливого косметичного ефекту завдяки використанню косметичних внутрішньошкірних швів та відсутності великих післопераційних рубців.

У відділенні працюють 14 хірургів, 3 доцента, 4 кандидатів медичних наук, судинний хірург, торакальні хірургі та уролог. Персонал відділення має високий профессіоналізм та багаторічниї досвід, практикує сучасні та надійні методи діагностики та лікування різних захворювань. Завдяки поєднанню новітніх досягнень вітчизняної та зарубіжної хірургії, методики Fast Track Surgery (хірургія швидкого відновлення) з різноплановою анестезією для пацієнтів відділення значно скорочується реабілітаційний післяопераційний період і перебування в стаціонарі. Можливості багатопрофільного стаціонару дозволяють проводити симультанні операції (одночасне виконання декількох операцій під одним наркозом). Застосовується комплексний підхід до лікування пацієнта. При необхідності лікування проводиться  із залученням спеціалістів іншого профілю: терапевта, кардіолога, невропатолога, лікарів функціональної діагностики та інших.

 

Сучасні системи оцінювання для визначення тяжкості гострого панкреатиту.

Гострий панкреатит — це гострий запальний стан підшлункової залози. Близько 20% хворих на гострий панкреатит мають важкі ускладнення з високим ризиком смерті. Надзвичайно важливо класифікувати тяжкі випадки гострого панкреатиту на початку розвитку захворювання, оскільки вони потребують більш агресивного лікування для досягнення найкращих результатів та зменшення ускладнень.

Розроблено та широко використано декілька систем оцінювання для визначення тяжкості гострого панкреатиту: Шкала оцінки гострих фізіологічних порушень і хронічних функціональних змін (Acute Physiology and Chronic Health Evaluation — APACHE-II), індекс ранньої оцінки тяжкості перебігу гострого панкреатиту (Bedside Index of Severity in Acute Pancreatitis — BISAP) та шкала Ренсона (Ranson’s score). Однак, як і раніше, важко визначити найбільш ефективний метод прогнозування тяжкості гострого панкреатиту на ранній стадії.

Добре відомо, що ожиріння (Всесвітня організація охорони здоров’я визначає як індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2) є фактором ризику, що визначає тяжкість перебігу гострого панкреатиту і підвищує частоту розвитку системних ускладнень та смерті. Вимірювання ІМТ і окружності талії часто розглядаються для визначення надмірної маси тіла. Одним з недоліків цих параметрів є те, що вони не розрізняють трункальне ожиріння та вісцеральне. Це важливо, оскільки розподіл жирової тканини в організмі відіграє значну роль у тяжкості перебігу гострого панкреатиту. Деякі останні звіти свідчать про те, що збільшення кількості вісцеральної жирової тканини тісніше пов’язане з тяжкістю гострого панкреатиту порівняно з ІМТ. Однак незрозуміло, який параметр є найкращим прогностичним фактором тяжкості гострого панкреатиту. У літературі дуже мало досліджень, що стосуються зв’язку між параметрами тіла та перебігом і наслідками гострого панкреатиту. У зв’язку з цим вчені Китаю провели дослідження, в якому оцінювали вплив вісцеральної жирової тканини і співвідношення скелетної м’язової до вісцеральної жирової тканини у пацієнтів з гострим панкреатитом, адже взаємозв’язок між вісцеральним ожирінням і гострим панкреатитом до кінця не з’ясований. Таким чином, вчені досліджували зв’язок між цими параметрами і тяжкістю гострого панкреатиту для з’ясування, який є найбільш відповідний предиктор гострого панкреатиту. Результати дослідження були опубліковані в червні 2019 р. в журналі «BMC Gastroenterology».

Співвідношення індивідуальних параметрів ожиріння та тяжкості перебігу гострого панкреатиту

Дослідники проаналізували дані 1662 госпіталізованих пацієнтів з гострим панкреатитом з 1 серпня 2010 р. по 31 серпня 2017 р. у Першій лікарні Нінбо, Китай. Тяжкий і середньої тяжкості гострий панкреатит були визначені у 111 пацієнтів згідно з Переглянутою атлантською класифікацією гострого панкреатиту (Revised Atlanta Classification of Acute Pancreatitis). Загалом у дослідження було включено 306 госпіталізованих пацієнтів.

Клінічна класифікація визначає 3 ​​ступеня тяжкості гострого панкреатиту: тяжкий, середньої тяжкості і легкий. Кожному пацієнту проводили дослідження рівня креатиніну, кальцію і альбуміну в крові, результати яких отримали протягом перших 24 год. Додаткові параметри включали в себе потребу у госпіталізації (переведенні) у відділення інтенсивної терапії, тривалість перебування та смерть під час перебування в стаціонарі. Оцінки APACHE-II, BISAP і синдрому системної запальної відповіді були розраховані протягом перших 24 год, а критерії Ренсона були оцінені протягом 48 год після госпіталізації. У дослідженні використовували сучасний спіральний шістнадцятизрізовий КТ-сканер для отримання знімка всього або верхнього відділу живота. Комп’ютерну томографію (КТ) проводили протягом перших 24 год від моменту надходження пацієнта. КТ черевної порожнини було виконано у 165 пацієнтів, а верхньої частини живота — у 141. Таким чином дослідники розрахували співвідношення скелетної м’язової та вісцеральної жирової тканини.

Порівняння характеристик за ступенем тяжкості гострого панкреатиту

Серед 306 пацієнтів вчені виявили такі фактори розвитку гострого панкреатиту, як: жовчнокам’яна хвороба (142 пацієнти, 46,4%), ідіопатичні чинники (91 пацієнт, 29,7%), гіпертригліцеридемія (48 пацієнтів, 15,7%), зловживання алкоголем (22 особи, 7,2%) та інші (3 особи, 1,0%). Середній вік пацієнтів становив 50,6±18,7 року. Середній розрахунковий ІМТ становив 24,4±4,5 кг/м2, а середня площа підшкірної жирової тканини на КТ-зрізі — 131,1±23,1 см2, в той час як вісцеральної жирової тканини — 136,1±27,3 см2, тканини скелетних м’язів — 138,2±25,8 см2.

Розподіл згідно з віком, статтю та ІМТ був статистично однорідним серед усіх п’яти груп. Виявлено значний зв’язок між тяжкістю гострого панкреатиту і кількістю та розподілом жирової тканини в організмі, за винятком підшкірної жирової тканини. Параметри вісцеральної жирової тканини та співвідношення скелетної м’язової та вісцеральної жирової тканини були значно вищими у групах осіб з тяжким і середньої тяжкості гострим панкреатитом у порівнянні з пацієнтами з легким перебігом гострого панкреатиту.

Ожиріння — фактор, що впливає на тяжкість перебігу гострого панкреатиту

Параметри вісцеральної жирової тканини і її співвідношення зі скелетною м’язовою тканиною були значно вищі у пацієнтів з тяжким і середньої тяжкості гострим панкреатитом в порівнянні з легким перебігом гострого панкреатиту. Переведення пацієнтів у відділення інтенсивної терапії, тяжкість гострого панкреатиту, системні ускладнення та прогностичні показники (APACHE-II, критерії Ренсона, BISAP і синдром системної запальної відповіді) суттєво корелювали з параметрами вісцеральної жирової тканини і її співвідношенням зі скелетною м’язовою тканиною у пацієнтів з гострим панкреатитом.

Результати дослідження довели, що вісцеральна жирова тканина та її співвідношення зі скелетною м’язовою тканиною є незалежними негативними прогностичними показниками тяжкості перебігу гострого панкреатиту, системних ускладнень і смертності.